Пане, Олександре, прошу не перекручувати слів, бо я добре пам'ятаю, що тоді йшлося про досконалий, чи не досконалий вірш, про вірші початківців, до яких належу і я, але не це мене зараз цікавить. Скажіть будь ласка, як може навчитися початківець правильно писати, якщо у вас, та й не тільки, не знаходиться часу, щоб прокоментувати його, підказати, научити, проте, як тільки появився вірш, п.Іванни, то всі готові і час знаходиться. А сама, п.Іванна, багато прокоментувала, чи рахує себе вище цього?
Схвалюю, п.Василю, вашого вірша. Дуже вчасно ви його написали, і дуже правильно, бо вже появилися, і непристойні фото, і вірші зі словами, що вуха в'януть, правда дехто дуже задоволений і пише, що все життєво, так ніби мало того непотребу у різних шоу і порнорекламах, то треба ще все оспівати віршованим словом.Я вас цілком піддержую!
Непоганий вірш. Я б навіть сказала що гарний, якби не ота фраза "Тепер тягар висить на шиї," ріже вухо не гарно. Радила б її переробити, від того вірш тільки виграє.
Гарна притча, на скільки я розумію. В нашому житті є багато не зрозумілих речей. Милостивість, повага, гордість, хизування це все наші добрі і погані якості, і як люди з ними поводяться є великою непередбачуваністю. Гарно! Мені сподобалось.
Нічого не можу з собою зробити, п.Наталю, читаю ваш вірш, а в душі чую музику романса. Щось дуже болюче, сердечні переживання, згадка минулого, але такого милого, що забути немає сили, але й повернути уже не можна. Та людина жива і надії тліють в її серці в сподіванні на чудо. Ось яку музику чую. Браво!!!))))