Якщо мова йде про світила духовні, високі- то так можна виразитись про Бога, але ж у вірші йде мова про земну жінку, і поки вона є об'єктом вашого кохання, і у вас вирують емоції це ще нічого не означає, все має початок і кінець. Як кажуть поживем- побачим...
Ваші вірші життєві і тому їх легко і приємно читати. Мені здається є прошки нестиковка, якщо чарувала сміхом слух, то чому мало не оглух? Потім "Бо уже в самотності навалі," Самотність і навала, якось не стикуються. Самотність- одна, а навал-у нагромадження чого-набудь у великій кількості (купа, куча) дія за значенням.
Не знаю, читаю після всіх редагувань і вірш сподобався, і все зрозуміло, а оформлення класне, ось тільки мене непокоїть одна фраза "У світі більш нема таких світил!" Пане, Андрію, у світі є багато чого...
Вірш гарний, нічого не скажеш, як завжди емоційно і палко,аж іскри сипляться, але я прохи розчарувалася і скажу чому. Передмова була, що вірш присвячується чоловіку і я подумала, ану-ну, який у п.Роксолани чоловік цікаво))) У вірші окрім, як "упіймай, огорни, розтопи" про чоловіка нічого нема. Ось і дізналася. Жартую)))))
Так блиск весни чарівністю святою, Свій чистий образ квітом накрива, Зима у небуття полине за водою, Свою закоханність нам принесе весна. Успіху,п.Іване!
Дуже добре, Аню, що ти вмієш підглядати за природою, і бачити цікаві речі, але при написанні вірша є деякі правила, і було б добре, якби ти радилася з дорослим поетом, чи з учителькою.Вони можуть тобі багато допомогти і тоді вірші стануть більш досконалими. Бажаю тобі творчих успіхів!
Дякую,п.Андрію! Знаєте, як цей вірш появився? Колись я коментувала вірша,п.Наталі(Валькірія), це був третій катрен.Вона сказала, що це частина вірша, пройшов час і ось, що вийшло.То,п.Наталя, надихнула мене на цей вірш за, що я її дуже дякую.
Гарний, веселий віршик, але перший катрен трохи вибивається із ритму. Попробувала підправити: "Учора бачив я дельфіна , Ви, не повірите у диво- Рожевий ,наче та Мальвіна По хвилях ковзав він грайливо ,"
Хто закликає нас "у вись" ? А там Господь! То ж подивись, Чи Він хоч раз в своїх словах, Втолковував у наших головах, Про війни, безлад, і про кров? Він вчить нас тільки, про Любов!