Вітаю Вас на нашому сайті! Маю надію, що Ви знайдете спільних однодумців, які теж люблять свободу мислення, чи білий вірш, як ви його називаєте, або ви своїми віршами нас всіх так захопите, що ми всі перейдемо на таку форму письма. Кажуть, мовчання - золото, але не завжди... Наснаги!
Гарно написано, але Ви знаєте, мені моторошно стає коли бачу такий песимізм "Пітьма на тім. Пітьма..." Я просто відказуюсь вірити, що ми знов у тупіку, адже ми не самі, є вже куратори які просто не дозволять зійти зі шляху. Вірю, що на цей раз ми викарабкаємося, якщо сусід не почне війни.
У порадах великого царя Соломона є такі слова: "— Пейте из каждого мгновения жизни, ибо непрожитая жизнь порождает печали. И знайте, что внутри, то и снаружи. Мрак мира — от мрака в сердце. Счастье — это восход Солнца. Богосозерцание — это растворение в свете. Просветление — это сияние тысячи солнц. Блаженны жаждущие света." Дай, Боже, щоби Ви плекали щастя, а воно - Вас.
Дуже правдивий вірш і в ньому, мов червоною ниткою прошито, життя простої людини, але не треба забувати, що ми - матеріальні, а подібне притягується подібним, от ми й притягуємо матеріальні речі з яких не маємо ніякого зиску, хіба - що гори пилу, та зайві хвороби, а про духовне ми згадуємо в крайності, бо як говориться, без Бога - ні до порога. Ми - дорослі діти і вважаємо, що як Бог не бачить, то можна, і відступити від правил, а так як живемо у світі де править Мамона, де спокуса на спокусі і дуже важко від неї утриматися, а тут ще людські недуги такі як: заздрість, себелюбство, незнання самого життя і самого себе приводять нас до плачевного кінця. Ось тому святе письмо нам і розповідає про широкі дороги, та вузькі стежки.
Емоцій через край, а вірша нема. Вірш - це не трактування фактів і накопичення емоційних слів, а поетично і головне технічно (рима, ритм, розмір) висвітлена тема.