Жахаючий біль, відчуття самоти І тінь за вікном між сухими листами. Принизливий жаль...не збагнуть гостроти, Що схована поміж пустими словами.
Так мало прожито, яке ж це життя? - Як тінь за вікном посипа диким жахом Немов лютий звір серце рве почуття, Коли, у цю мить, з нею йдеш мертвим шляхом...
Лиш тінь за вікном і стогони лиш Я в тих завиваннях розчув, якось, фразу: "Мене позабудь і не згадуй, облиш... так легше в житті і забудь про образу..."
Я марив тим сном, що прийшов наяву. Я жив і боявся його смертним страхом, Я знав - беззмістовно, лиш досі живу І знав, що життя простромИть акінаком...
Я тих завивань дотепер не забув І смертного болю того і страждання... Пройшов уже час, і лиш зараз збагнув - Та тінь - привид вбитого мого кохання!
|