Привид

Жахаючий біль, відчуття самоти
І тінь за вікном між сухими листами.
Принизливий жаль...не збагнуть гостроти,
Що схована поміж пустими словами.

Так мало прожито, яке ж це життя? -
Як тінь за вікном посипа диким жахом
Немов лютий звір серце рве почуття,
Коли, у цю мить, з нею йдеш мертвим шляхом...

Лиш тінь за вікном і стогони лиш
Я в тих завиваннях розчув, якось, фразу:
"Мене позабудь і не згадуй, облиш...
так легше в житті і забудь про образу..."

Я марив тим сном, що прийшов наяву.
Я жив і боявся його смертним страхом,
Я знав - беззмістовно, лиш досі живу
І знав, що життя простромИть акінаком...

Я тих завивань дотепер не забув
І смертного болю того і страждання...
Пройшов уже час, і лиш зараз збагнув -
Та тінь - привид вбитого мого кохання!