Раптом в серденьку розніжнілося,
В душі сонечко заіскрилося,
Ти - розпещений його променем,
Задурманений теплим спомином
Про свій сон, що по вінця пристрасті,
У обіймах несамовитості,
Всю скидаючи недоторканість,
Знов приборкуєш неприборканість...
Потекла жага, ніби ріками,
Попід серденьком, під повіками,
Напоїла тебе диво-чарами,
Понесла твій дух по-під хмарами,
Де бажання всі оживали враз,
Де любов до тла спопеляла нас.
Розніжнілись ми, заіскрилися,
Дві душі у сні міцно злилося...
P.s. Знаю, прийде час - зможеш в мене ти,
Наче Інь у Янь, всім єством врости...
Цей вірш не був би таким пульсуючим, якби не адресувався конкретному чоловікові
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
Гарно, сильно 
5
