Прошу вибачення,п.Софіє, коли ви були на сайті, я тільки- тільки почала освоювати сайт, тому довгий час я не вміла користуватися тією опцією, та й потім, я ніколи не позволю собі впасти так низько.
Не пам’ятаю, просто відколи, Та впевненість та незворотна, Знаю я, що ніде вже й ніколи, В житті не залишусь самотня.
Лину думками до, Бога Отця, Із вірою, що не покине Чадо своє, поведе до кінця, І прийме у лоно родини.
Так я побачила відповідь на ось цей катрен.
Важко не здатися думам, що з'ятрені болем, І метастази страхів проростають у скронях, Розчарування у серці, мов стигмами, коле, Йде в невідомість самотня Душа й безборонна.
Мудрі, величні, потрібні для всіх слова. Ось ви пишите:-" Якби ми слухали й читали Біблію у дитинстві, то були би, напевно, зовсім іншими людьми." Я часто думаю так як ви, але чомусь, нажаль, людина приходить до Бога в кінці свого шляху, коли дещо ще можна справити, а на дещо вже просто не вистарчає часу. Цю проблему, як на мій погляд, треба вирішувати на найвищому рівні, але як бачимо всі наші влади, як попередні, так і теперішні, вклоняються іншому богу-Мамоні. Слав Богу, що тепер хоч доступна всяка інформація, і кожна розсудлива людина може вибрати в ній зерно правди.
Аж мороз по шкірі, як подумаєш скільки зла несла, та й продовжує нести кожна влада. На словах одне, а на ділі зовсім друге. Вірш добре висвітлив цю тему.
Пане, Вікторе, щось ви дипресуєте, та й коментарів ваших не видно.Не знаю, що кажуть Софі та Немо ( не бачу коментарів), але ви мені подобаєтесь веселим, життєрадісним таким, як на фото завжди усміхненим, а вірш прекрасний хоч і журливий.
Ця тема зачіпає всіх, якщо не в прямому сенсі, то на підсвідомості це точно, тому вірш дуже актуальний. "Ти розумієш?- мабуть в світі так і треба: не зовсім просто в лабіринтах дозрівань. Але усе, повір, втрачає зміст без тебе, Без твоїх злетів, без падінь і без вагань."
Як уже зайшла розмова про оцінки без коментарів, то і я скажу пару слів. Погоджуюся з вами друзі, що треба повпливати на тих, що без наявної на те причини занижують оцінку, але не можна замовчувати і того факту коли трапляється так, вірш тільки появився, немає ні одного коментаря, а зірочки вже всі горять. В такому випадку я завжди думаю, що автор сам себе оцінює, чи як це зрозуміти? Хочеться думати, що тут всі дорослі і шановані люди і кожен достименно знає, що за свої слова і дії треба відповідати. Давайте жить дружно!
Ватаги, рогач, пилюка ставбом біганина зранку й до ночі...Пані, Роксолано, ви описали всі факти з мого дитинства. Я так чітко все побачила і пригадала, про що давно не згадувала і здавалося, що я забула. Як приємно побувати в дитинстві.Дякую!!!
Вірш гарний, але є деякі шороховатості. "Не знала біль і лицемірство," Не знала чого? болю і лицемірства. "Дражнила гусЕй у садку," а чи не краще? Гусей дражнила у садку.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('