Дуже вдячна, Наталочко, за підказку, але ти добре знєш, що від першого куплета ниточка потягнеться і до всіх інших.Твою підказку я собі записала і може використаю у другому вірші.Спасибі!
Так, сон це відпочинок і тільки лиш для тіла, а душа той милий трунок, для себе взяти не схотіла. Коли Морфей над тілом ходить, вона все трудиться і творить.
На цей вірш я відповім віршиком- забавою. Сніг паде на листя, ще зелене. Ти прийди, прийди, милий до мене. Я, жадаю від, тебе, отвіту. Де гуляв, ти ціле довге, літо? Ти гуляв, а я тебе чекала, День і ніч листи, тобі, писала, А тепер, жадаю я зустрітись, Знаю, зможу все, тобі простити. Нову, ти мені розкажеш казку, Я відчую, твою давню, ласку, Й потечуть, молочними, річками Мої мрії, як музичні гами. Я не дам, не дам, тобі спокою! Скрізь буду, ходити за тобою. Жить не можу, я без тебе, любий Хоч буваєш, ти на мене, лютий. Скільки б ти, від мене не ховався, Як би ти, збрехати не старався, Все одно знайду, бо добре знаю, Що тебе, одного, лиш кохаю.