Свобода завжди була і буде у серцях українців, бо наші предки були такими від самого початку і цей родовий дар передається по крові. В "країні мрій" нас приспала московські "царі", якщо йти по Шевченку - "Вона заснула, цар Микола її приспав", а тепер полуди спали і воля знов дала про себе знати.
Дуже гарний вірш! Хіба тут можна знайти "дурниці", як пише п. Іван, якщо кожне слово зрозуміле, на місці і несе смислове навантаження, заставляє серце читача битися у прискореному ритмі.
На сайті я одна, що люблю займатись, як Ви кажете, "пошуком дурниць" і тому вирішила вам відповісти. Маєте рацію, що життя в кожного своє, але мова для нас українців усіх рідна одна, хіба -що Вам до серця російська. Безголів'я - нещастя, горе, біда, то яка сюди має впасти воля - бажання, охота, влада, настрій - який із цих синонімів в тій ситуації підійде? Вважаєте, що вірш - це сукупність вміло підібраних слів? Ви помиляєтесь, бо за кожним словом стоять хвилювання, емоції, розуміння ситуації і нарешті значення. Ви праві, у мене таке є страх за мову і літературу, якщо її творитимуть Ваші однодумці, і мої старання дійсно даремні, бо в нас обох в руках перо, але оспівувати щастя мимоволі – поневолі, півсвідомо, я собі дозволити не можу, а у Вас це на раз -два. Я висловлюю свою думку не для того, щоб ображати,(бачите не обзиваюся), а щоб людина подумала над своїми помилками і зробила висновок. Наснаги Вам і терпіння.
Знаєте, що я скажу, і хай це нікого не ображає, але говорити ми всі гаразд, а як приходиться до діла, то нас нема.Я знаю одного молодого чоловіка, який так добре говорить, що послухавши його подумаєш - професор не менше, але той професор має неповну середню і живе на зарплату дружини, вже не один рік, бо, бачте, для нього роботи не знайшлось. Хочеться, звичайно, щоб був мир, щоб наш волелюбний народ вдихнув на повні груди, щоб жити стало краще, щоб була справедливість, але маємо, що маємо і задовольняймося тим що маємо зараз, і дякуймо Богу за те, та не забуваймо за завтрашній день і його потреби для наших дітей і внуків. Життя - це горнило в якому не треба тліти, а горіти тільки остерігатися, щоб не перегоріти на попіл.