Іду в осінній падолист, Що парком тихо стелиться… І нам стелилася колись Листочками метелиця… А ми раділи цій красі Осінніх фарб і шелесту, І нам всміхались, мов живі, Засохлі квіти вереску. Вітрило рвав суху листву І ніс, немов метелики Далеко звідси, за верству Жбурляв свої веселики… Роки злетіли, мов листки, І канули у вічності, Лиш пам’ять горне пелюстки; Життя, кохання, вірності.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
