Іду в осінній падолист, Що парком тихо стелиться… І нам стелилася колись Листочками метелиця… А ми раділи цій красі Осінніх фарб і шелесту, І нам всміхались, мов живі, Засохлі квіти вереску. Вітрило рвав суху листву І ніс, немов метелики Далеко звідси, за верству Жбурляв свої веселики… Роки злетіли, мов листки, І канули у вічності, Лиш пам’ять горне пелюстки; Життя, кохання, вірності.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
