Скільки ще нас чекає облуди? Скільки болю ще витерплять люди, Що зробити нічого несилі, Лиш ридати на свіжій могилі… … Стугонить і шумить життя річка… Тихо скапує, плачучи, свічка…
Прекрасний вірш. Будить уяву, малює картинки життя в поєднанні з вінтажним золотом осені...чудова фантазія...Маленька поправка в закінченні -" на руки стрибне доня..." краще переставити слова - стрибне на руки доня - для правильного наголосу. Загалом насичено, талановито. Клас!
Щиро вітаю Вас з виходом у світ збірки! Мені дуже приємно, що мої, іноді дошкульні поради, не пропали даром, а знайшли відгук у Вашому серці. Бажаю вдячних читачів і наснаги на нові вірші! З повагою Чумак.
Гарні роздуми і тема розкрита, і зачіпає душу, але при читанні відчувається якийсь дискомфорт, тому стала рахувати наголоси і визначати розмір вірша, і щось у мене не дуже виходить. У вірші 10 стоп, але не можу визначити довжину розміру то ямб, то дактиль, може, я чогось не розумію, підкажіть, будь ласка, але мені здається, що мої 11 стоп чистого дактилю читаються легше, та й збігів приголосних поменшало. (10) ДУмав, всЕ відтАє, нЕ відтАло, ніби хорей (10) СпІкся лИш, мов пИріг тОй на дЕці, проти правил (10) ДОки дОлю моЮ прИгортАло (10) ЛІто в трАви пожУхлі на спЕці.
(11) ДУмав, відтАє усЕ, не відтАло, (11) СпІкся лишЕ, мов пирІг той на дЕці, (11) ПОки ще дОлю моЮ пригортАло (11) ЛІто у трАви пожУхлі на спЕці.
Важко оцінювати такий вірш, бо він не має цілісності. Складається враження, що це чорновий варіант, якісь замальовки і автор, тільки зараз у повній тиші, почне вимальовувати цікаві образи з епітетами і метафорами, інакше і не скажеш, бо як можна пояснити, наприклад, таке: "летів без крил та їх не маю " це ж повна безграмотність... якою мовою це відмінювання можна зв'язати. Інша справа, якби було так: Хотів би крил чи бажав би крил, Та їх не маю. Або візьмемо ось цей уривок.
"мабуть десь душу загубив й без краю сум в очах і сльози брунькують у душі весну ."
Ну, де тут логіка??? Якщо душа загублена, то як в ній можна щось брунькувати??? Вірші і правда заставляють мислити, шукати філософські розв'язки і метафоричні здогадки, але вірші мають бути написані правильною, українською мовою і людським мисленням, а не правою ногою через ліве вухо. Ось, як я, наприклад, бачу початок Вашого вірша. Ішов би вгору ... Та униз стежки ведуть. Шляхи покручені у кручах, Пісок з -під ніг слизький, сипучий, А ноги йдуть собі, та йдуть... Прошу вибачення за таку нещадну критику, але я не вмію казати на чорне - біле, та й хто Вам скаже таку щиру правду, як не я, а висновки робити Вам...
Не знаю, як і реагувати, бо не розумію, що означає таблиця -6, мабуть якийсь цікавий смайлик, шкода, що не відкрився, та все ж дякую. Ця відповідь для п.Владислава коментар №5
Сказати, що нічого, Ні! Ми маєм вбитих на війні І ця найбільша з наших змін. Є ще багато всяких "мін"; Реформи, пенсії, зарплати, А ще навчилися брехати, Бо, бачте, правило таке, Хоч не від Бога і гидке, Та всі в одну співають дудку То, як лишитися розсудку, Щоби топтати інший путь, Тебе ж відразу загребуть... Як, бачимо, пішли вже зміни. Щораз про це кричать новини: Там підірвали, підпалили, А там, гляди, когось вже " злили" До суду, правда, не дійшло, А все ж воно суспільне зло... Лаяти, п.Анатолію, нема за що, та все ж російський варіант на слух кращий, мабуть, Ви думаєте російською, а у мене навпаки, розмовляю суржиком, а думаю і пишу тільки українською.
Вийшла б непогана компанія, що називається зустріч поколінь, а розмов би вистачило до ранку... Щиро вдячна за подарунок і репутацію, а головне, що читаєте і коментуєте, бо спілкування для людини багато важить.