БІЛЬ
ішов би вгору ...
та униз стежки ведуть
шляхи покручені у кручах
пустеля і пісок з під ніг ;
і сніг слизький
із гніву в тучах
й мороз в душі
з печалі днів .
летів без крил
та їх не маю ,
мабуть десь душу загубив
й без краю сум в очах
і сльози
брунькують у душі весну .
навіщо жити я не знаю
коли в руїнах день стоїть
а ніч у прірву заглядає
печалями лише мовчить .
кудись пішов -
шляхів не знаю ,
сказав би слово -
де ж воно ?..
ішов шляхом -
та ніг не маю ,
без творчих рук
досі живу ...
Ів-анн Львівський .Бібрка
06.02.2016 8:22:30
|