ГЕРОЙСЬКИЙ ДЕНЬ ЗАПАЛЮЄ ВІЛЬНІ СЕРЦЯ ЗБІРКА - БІЛЬ

Важко оцінювати такий вірш, бо він не має цілісності. Складається враження, що це чорновий варіант, якісь замальовки і автор, тільки зараз у повній тиші, почне вимальовувати цікаві образи з епітетами і метафорами, інакше і не скажеш, бо як можна пояснити, наприклад, таке:
"летів без крил
та їх не маю " це ж повна безграмотність... якою мовою це відмінювання можна зв'язати. Інша справа, якби було так:
Хотів би крил чи бажав би крил,
Та їх не маю.
Або візьмемо ось цей уривок.

"мабуть десь душу загубив
й без краю сум в очах
і сльози
брунькують у душі весну ."

Ну, де тут логіка??? Якщо душа загублена, то як в ній можна щось брунькувати??? Вірші і правда заставляють мислити, шукати філософські розв'язки і метафоричні здогадки, але вірші мають бути написані правильною, українською мовою і людським мисленням, а не правою ногою через ліве вухо.
Ось, як я, наприклад, бачу початок Вашого вірша.
Ішов би вгору ...
Та униз стежки ведуть.
Шляхи покручені у кручах,
Пісок з -під ніг слизький, сипучий,
А ноги йдуть собі, та йдуть...
Прошу вибачення за таку нещадну критику, але я не вмію казати на чорне - біле, та й хто Вам скаже таку щиру правду, як не я, а висновки робити Вам...