Маєте рацію... той список можна продовжити, бо той пуріс любить пхати свого носа куди не просять... і за кого він себе має?...А, щодо наших "божків", то праву кажуть: - кому війна, а кому мать родна. Дякую!
Приємно бачити Вас,п.Романе, на сторінках нашого сайту. Робити переклад - неблагородна справа, бо навіть найдосконаліший переклад не може зрівнятися з оригіналом. До речі, разом з перекладом виставляється і оригінал для порівнянь. Наснаги!
Кажуть, більше зеленини, То не буде сала... А корова їсть щоднини... Як модель - не стала. Воно й правда, кому що... одні і від сала не поправляються, іншим схуднути і салати не допомагають...Гарно!
Не читатимуть, я знаю, Та надію маю, Все, що серцем посилаю, З ними розмовляю... Вірю, знайде ця розмова До їх душ стежину, І розтопить рідна мова Снігову вершину...
"Цвіт пахне миттю"- однозначно, Але ж той запах - це життя, Хоч і злітає необачно, Та все ж несе серцебиття... У ньому тисячі мелодій, А серед них є і сумні, Що підкрадаються, мов злодій, Щоб знищити щасливі дні. Щоби розвіяти по вітру Надії й мрії в майбуття, Щоб перекреслити палітру Твого щасливого життя. Та Небеса дарують силу І спів пташиний у кущах... Я, прикрашаючи могилу, Зливаю душу у віршах.
Вірш душевного болю і страждання, вірності і пам'яті...болісний вірш. Одне зауваження, небо - жалобі не є римою, може, так: Вернись! Люблю! Не залишай! Не треба!!!, але то всього лиш моя об'єктивна думка, а Ваше право, як написати.
Дуже гарно, щемно і ностальгічно! В пам'яті читача малюються свої села, вулиці і провулки з їхніми старожилами, і душа переповнюється добром до рідної землі. Всього найкращого! З повагою.
Уклінно дякую, як сину, Що у важку мою годину Підставив ти своє плече! Хай біль тебе не обпече Ніколи і твою родину, І хай любов твоя до згину Гарцює в серці без зупину Сповита в радості добром! З поклоном б'ю тобі чолом!