"З усіма часом коїться не те, На це впливає настрій і погода, Бува що інколи тепло в серце пливе, АВ інколи зуцільна там негода." Гарно у вас,як завжди!
"Останні кріхти Літнього тепла В долоні позбираю, Прижму до серця І до весни зховаю." Це рядочки мого давнього вірша( можливо уже й не дослівно). Ваш вірш,як завжди ,на найвищому рівні.
А я зробила висновок,що не в президентах справа,адже ми самі себе "З"ЇДАЄМО".Переконалася я в цьому тисячу разів,більшість людей "в очі,як лис,а поза очі,як біс".Україна ще довго (погоджуюся з паном Віктором) буде чекати змін у кращу сторону.Вірш ,Роксоланочко,звісно ж гарний!
Який щедрий ваш Кость! І чому зяті так тещ "люблять",може ви мені дасте відповідь на це запитання? Вона ж сердешна того зятя годує,добрим словом до нього обзивається,а він всеодно вовком дивиться,Чому? Гумореска КЛАС!
Пане Пилипе,довголіття вам і здоров"Ячка на всі ваші роки .Нещодавно пішов за межу мій УЧИТЕЛЬ-Гончар Іван Нестерович (про це я дізналася з газети),Це була надзвичайна ЛЮДИНА,серце крається від болю і жалю,бо таких людей зараз одиниці.Кожне слово вашого вірша,як сльозинка обпікає серце.
Так,ваш вірш,п.Валентино,спонукає до роздумів. Останнім часом в мене багато розчарувань ,здається,що весь світ обліплений брудом,брехнею і темрявою,а дуже не хочеться в це вірити,хочеться серед цього всього знайти зірочку,яка своїм світлом дасть НАДІЮ!
Любити й вірити в любов, Знаходити в ній злету нові сили. Любити так,щоб знов і знов Благати Небо :"Не дай зазнать зневіри!" Гарний ваш вірш,Роксоланко!
Знаєте,Олескандре,коли підходить пенсійний вік і ти стаєш перед фактом того що всі твої відомості про зарплату чиясь "добра " рука знищила, то тут вовком вити хочеться і стає запитання :" А заради чого я на всі 100 віддавалася цій роботі,часто нехтуючи особистими інтересами та інтересами сім"ї?" А відповіді немає... Злиденна пенсія,злиденне життя... За те,що порушили болісну тему.
"Скрипка грає,серце крає Наше літо догорає,..." (слова відомої пісні) Завжди скрипка здатна зачаровувати,особливо коли вона в руках Майстра ! І ваш вірш майстерний,тому
Дощів багато пролилось І ще проллється, Щось нам в житті Цьому вдалось, Щось не вдається. Дощі змивають гіркоту, Що в душу в"їлась І знову ставлю Я мету,знов окрилилась. Бачте,ваш вірш надихнув мене на невимушений експромт.