Пам'ять
(Пам’яті друга)
Коли я відійду,
Як травинка в саду
Життя цього, що квітне довкола,
Не жалійте мене,
Бо таке не мине,
Як природний процес, вже нікого.
Сліз не лляйте дарма,
Бо в них правди нема,
А що було - згадайте все краще.
Попрошу вас одне –
Зрозумійте мене:
Я живу лише в спогадах ваших.
Ви до мене прийдіть,
Головоньки схиліть,
Тихо пісню мені заспівайте:
Як дружили колись,
Як любили когось,
Як ми разом були, пригадайте.
Я на вас подивлюсь,
Собі в ус усміхнусь.
Враз в душі моїй щось стрепенеться.
Я на мить оживу
І, немов наяву,
Моє серденько знову заб’ється.
Не даруйте тоді
Мертвих квітів мені -
Вони душу ніяк не зігріють.
Бо життя в них нема,
В них холодна зима -
Вони теплих думок не навіють.
21.09.2012р Пилип Тихий
|