Коли була я ще мала, То думала , що всі дорослі- Святі...Довірлива була, Та вірила їм всім наосліп.
Час йшов, з роками, все ж росла, Вдивляючись у очі різні, Наївність з часом відцвіла- Думки загублені всі ніжні
І хто сказав, що він мудрець. Бо вік вже в паспорті солідний? В житті далеко не знавець, Бо у підтримці , геть безплідний.
Мені здається, часом я- Переросла...Тих старших віком- У судженнях, в меті життя, В думках, які блукають світом.
|