" але із хаосу буття, щось гарне вирву для життя..." Ілюзій вже немає,але надія ще є, інакше б закінчення вірша було б не таким. Ось тільки слово "вирву" мені не подобається,бо дуже не люблю "РВАЧІВ"
З певних причин,не ознайомилася з двома попередніми явами,ознайомлюся і обов"язково напишу відгук,твір прекрасний і заслуговує на гарні коментарі (я це знаю з попереднього чинання)
Одцвітає кульбабка, Парашутики мрії Розносять твої і мої, Бо вони в нас єдині, Щоб на нашій Вкраїні Чудо- цвітом кульбабки Щовесни цвіли.... Прекрасний вірш ,Наталю!
Життя в той час їх не питало: "Чи ти хочеш,щоб так було?" На роздуми були в них ночі Та вибору в них не було. Тема болісна і говорити ,писати можна без кінця,а судити ,осуджувати ?...
Правда ваша: " ...В законів доля стала не свята..." Гірчать закони "беззаконням", Люди жахаються від них, Бо верховодить там неправда Чи ж дочекаємось " святих"?...
Такий твір можна написати тільки "серцем і душею ", а "примусити" перо писати без почуття неможливо, тут потрібно "злитися" , "увійти " , як кажуть, в образ,що вам ,п.Валентино,пречудово вдається.
"І хата пригортає,наче мати,..." Коли ми втрачаємо маму,то хата ,в якій вона жила стає нам безцінним скарбом,бо вона береже її тепло, її ласку... З Днем Матері" Хай Господь оберігає їх від всіх лихоліть.
" Я не знаю війни, Народилася я в 60-м ...." ,згадалися мені рядочки вірша (автора не пам"ятаю) і цим я і ті,хто народився після війни завдячують нашим переможцям! Щира їм дяка! Багато суперечок викликає це свято в теперишні часи,бо ,напевно,легко вести розсуди ,коли той час минув,а як було їм тоді ...? про це варто замислитись...
Вам,пані Валентино, тільки дяку потрібно скласти за цей ,дарований читачеві. твір. Читаючи його ,ніби перебуваєш разом з героями (особливо з Марією),переймаєшся тими ж почуттями ,що й вони.