На шляху до краю рідного свого, Лише травиця шепче з вітерцем. Немає край - ані розквіту того, Немає в нього, й мови під крильцем. Життя між небесами і землею, У тінь пішло посіявши пострах. У тиші дише, з вірою своєю, Без зору й слуху, на ясний посад. Розбилося об вітер, без опертя, Як правило ховаючись у тінь. Немов тут орди ходять з пересердя, Для глуму і ганебних перемін. Давно кіннота тут, усе б змісила , Здаля лункі, звучали б копита. На край такі закони опустили, Що в нього доля стала не свята. Тепер не діють тут права природи, Цвітінь веде закони до нужди. Життя людське, у тьмі шукає броди, Щоб промінь світла, вийшов із біди.
Правда ваша: " ...В законів доля стала не свята..." Гірчать закони "беззаконням", Люди жахаються від них, Бо верховодить там неправда Чи ж дочекаємось " святих"?...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
