Сьогодні вже сонечко пригріло і сніг потихеньку починає танути...А вчора так сніжило!А в серці дійсно тепле літо,чого й бажаю всім нашим анумикам! Щиро дякую,пані Ірино!
А ти, мабуть, немов червневі трави, яких тепер, у грудні, не знайти, торкнешся. І обіймуться світи під шлейфом сонця біло-золотавим...-як чуттєво і лірично! Прекрасна лірика!
У дзеркалі незримого життя Впиваються у серце хуртовини - Безпомічно-оливкове лиття, Розтерзане на розпачу хвилини... -як гарно і витончено все змалювала! Не перестаю захоплюватися твоїми чуттєвими і вишуканими образами!
Як гарно!Такі чарівні Ваші зима і Лаврін,що закохано муркоче до пічки-усміхнули щиро таким світлом і трепетом!..А останні рядки про правду-так мудро і розсудливо!Краса!
Дякую тобі,Сонечко! В нас сьогодні сніжок пролітає-дрібненький такий...Вже хочеться зими,щоб сніг забілив ці сірі і похмурі краєвиди та болото під ногами.
Пані Ірино,давно не бачила Вас на сайті...Гарно про театр! Коли я навчалася в Івано-Франківську,була кілька разів в обласному драмтеатрі.Відчуття дійсно незабутні-це дотик до прекрасного!І атмосфера така одухотворена...
Ховає квіти у вінок, Надія в серці, Бо падолист їй обіцяв Мажорних терцій...- Гарна Ваша осінь мінорно-самотня,що не дочекалася обіцяних мажорних листопадових терцій!..
залишаємо одне в одному навзаємні сліди… в реальності сій живі й сутні – водночас частково відсутні: бо ми всі – чиїсь спогади… незабутні
заспиртовані у чиїхось згадках (вигад-ках!..)- Як гарно Ви трактуєте існування кожного з нас у просторі Всесвіту!Високі думки-мудрі і виважені.Мабуть,щоб все це осмислити і так гарно подати,як оце зробили Ви,треба мати неабиякий життєвий досвід.Сильно.
Так,вибору нам майже не залишили... Але це не привід,щоб отак просто змиритися і вдавати,що в нашій країні все гаразд.Кажуть,народ має ту владу,на яку заслуговує.Адже все в наших руках і через нашу пасивність вибір роблять за нас ті,які рвуться до влади.Актуально.
Ти розгледи́ ув осені той слід, Що дріботить до капища святого...-яке ж трепетне і щире прохання...Як же не віднайти оту чарівницю,загублену в осінньому золоті?Прекрасно!
Журливо...Та головне,щоб в душі витала золота осінь,тоді й сніг за вікном не завадить гарному самопочуттю! Зворушливо написали,щемно...Хай зима зустріне Вас гарним позитивом!
Мудрі настанови. Так,паніка і самотерзання не дадуть позитивних результатів,а ще більше заженуть в глухий кут.Часом нам так бракує розсудливості і вміння тримати себе в руках...Чудовий вірш!