Гарно! Таким затишком і меланхолією війнуло від Вашої осені... Тільки слово "опавше" варто було б замінити на "опале"(так правильніше українською).Чудовий вірш!
Щиро дякую,пані Ірино,за вміння відчувати і співпереживати! Навіть коли пишу не про себе,всеодно пропускаю емоції крізь себе-пишу під кутом власного сприйняття.Часом чужий душевний біль переживаю ще глибше,аніж якісь свої невдачі.Чомусь печаль дуже часто переслідує мене у творчості...Дякую за відверте спілкування!Завжди рада Вам!
Спинитись, встояти, пройти - Спроможні гідні, Свій храм духовний віднайти Позбутись злиднів...- Ми все своє життя у пошуках себе,та не кожному вдається відшукати свою суть.