О, краса!!!Насолодилася такими рядками... як він в нозі мерзне- провідчула і соляні оті стовпи- наче на яву узріла(з відблиском таким на сонці...! А от " світиться із серцевини" - це О со бли во!!!!Дякую, Валечко, за настрої зимово- філософічні:)
Вразило оте кристаловизрівання людського єства, що так талановито описаний у цьому творі. "я – Кай… геологічної епохи «до-людей…» із хаосу видінь, уламків льоду, у самоті Мовчання й Холоду – яких Ідей! довершена геометричність… – непоспіхом збираю слово «ВІЧНІСТЬ». - Кай, що серцем відчеканює, отеплює, олюднює, одухутворює кристалічно матеріальне - зародок! Сильна думка, Валю!!!
"Він підійшов по морю"- талановито сказано, бо одразу провідчулася уся Його Боголюдська природа1 І маловірність, як контраст і протилежність...ох би нам отого зарня гірчичного" - Дай Боже! Сильно, Олеже!
Галинко, прекрасно!!! Чудесний вірш! трохи, з Вашого дозволу< про наголоси;
йОму всього третій рочок, - у Вас наголос на О, йОму- можна так " і йому вже третій рочок" "Життєдайні дАє сили" - можна "Життєдайні має сили" - це на Ваш розгляд. З повагою:)
Як часто доля дівчини порівнюється алегорично з тополею і не дарма, бо чутливе серце поета бачить паралелі і дотичні грані. гарно і сумно, п. Катю. Хай усе буде гаразд.