те, чим бачать зірки, – од природи в тобі незряче…" - і таке буває...на жаль. Валю, дуже сильні думки, потрібні - згідна з усіма відгуками попередніми. А те "засмучені діти Божі" - ох як сумно. Бачмо красу у всьому задуманому Богом. Дякую, Валю.
"Радість буття у моменті найменшому" - гарно!!!Так і хочетсья щоб було. А часи вони паралельні, водномоментносущі. З минулого треба брати уроки. Дякую, Людмило, що дали змогу нам читати цей вірш