'
Прозрій
До
дна душі! Слова зринають з серця,
Що б'ється в унісон з вібраціями мрій.
Крізь
терня навмання, у світу круговерті,
Не раз
в обіймах смерті,
На
сяйво йдем зорі.
Промов
Моє ім'я! Хай пристрасті вогненні
Потоками
весни вливають шал у кров.
Спивай
мене таку – стихійно-незбагнену,
Вітрами
обпале'ну,
Що
мріє про любов!
Прийми
Моє
тепло! Оманливих ілюзій
Зречемося
у мить, сплітаючись крильми.
Ще
вчора ти мене хотів лише у друзі,
Я
ж нині - твоя Муза,
На завтра станем МИ!
Проси В небес дива'! Нехай реальні стануть, У закутках душі захочуть прорости... На серця полотно тече штрихом останнім, Не знаючи вагання, Краплиночка роси...
|