Наталко. я ж свідома того, що не чекати треба, поки добре буде на Україні, а робити щось для неї- незалежно де ти і в якому куточку світу.Саме до цього я і прагну! (я пішла слабкою, аби повербутися сильною. А повернуся у будь- якому випадку.
Наталочко, умієш Ти робити несподіванки...дуже гарний вірш - вірш, що дарує надію.Я дякую за зронені слова у мою душу, дякую, що умієш відчувати мої відчуття!
І мені сподобався вірш- він, мов завіса, що ледь привідкрита, а за нею ще стільки таємниць...цікаво! Наталочко, цей рядочок трохи мене збив з ритму: "На з(У)стріч т(Е)плу в с(Я)йві л(і)хтар(і)в, " - тут наголос іде на кожен 2 склад і слово тЕплу- трохи постраждало...а якби так: "теплУ навстріч у сяйві ліхтарів" - не Ваш розгляд. Дякую за приємність читати Вашу поезію.
Ловлю крізь океани цьомки - дякую! А от з премією - ВІТАЮ!- гарний здобуток! Хай щастить на творчій нивці- ти вирощуєш із слів справжні перлини одухотворені! Так тримати!
Гарненний вірш, Василю. От тільки щодо "Не ті ви вже, мої літа" - то я щось дуже засумнівалася. Це ж тільки розкрилля юности почалося- все попереду- тільки підлітковість була. Та й, взагалі, "літа"- це щось дуже відносне. На скільки людина себе запрограмувала,- настільки літ і відчуває. Вибeріть собі бажаний віk і залишайтеся у ньому скільки хочете...А от "ДЕНь ПРОЖИТИЙ БЕЗ ПЕРА _ ЦЕ ТОЧНО ТАК І Є" ГАРНО СКАЗАНО!!!
Всякого трапляється, Василю - часом доводиться творити у несприятливих умовах...ну хіба що у ваннiй кімнаті заховатися- то тоді хоч трохи тиші є. Дякую, що надихаєте свїми коментарями на творчість.