Зозуля кукурікання
почула
І, вклеївши гузно на
курнику,
Хвалебне прославляння
затягнула:
Утнула оду Півнику
дзвінку:
– Якби ти знав, як,
братику, чарує
Твоє бельканто душечку
мою.
Як тішить слух, як
серденько милує –
Куди до тебе
бевзю-солов’ю!
І Півень у боргу не
залишився:
В натхнення увійшовши
дикий шал,
Струмком перед Зозулею
розлився,
Розсипався смарагдами
похвал:
– І я твій спів обожнюю,
сестрице,
Твій голос – таїна лісів
і плес,
Сліпому – світло,
спраглому – водиця,
Бальзам цілющий, музика
небес!
Отак вони від ранку і до
ночі
Лестивих сотні вивергали
слів,
Хвалили один одного
охоче,
Аж місяць з тої гиді
червонів.
Погляньте на шараги
поетичні:
Там видно клоунаду
іздаля –
Таланта ждуть нападки
злокритичні,
А блазень блазня палко
вихваля. © Гнат Голка ______________
П.С. пташечок додаю, яких маю.. так що вибачайте, якщо зозуля не зовсім зозуля... (Н.Г.)
|