Байка "Зозуля і півень"

Зозуля кукурікання почула

І, вклеївши гузно на курнику,

Хвалебне прославляння затягнула:

Утнула оду Півнику дзвінку:

– Якби ти знав, як, братику, чарує

Твоє бельканто душечку мою.

Як тішить слух, як серденько милує –

Куди до тебе бевзю-солов’ю!

І Півень у боргу не залишився:

В натхнення увійшовши дикий шал,

Струмком перед Зозулею розлився,

Розсипався смарагдами похвал:

– І я твій спів обожнюю, сестрице,

Твій голос – таїна лісів і плес,

Сліпому – світло, спраглому – водиця,

Бальзам цілющий, музика небес!

Отак вони від ранку і до ночі

Лестивих сотні вивергали слів,

Хвалили один одного охоче,

Аж місяць з тої гиді червонів.

Погляньте на шараги поетичні:

Там видно клоунаду іздаля –

Таланта ждуть нападки злокритичні,

А блазень блазня палко вихваля.

© Гнат Голка

______________

П.С. пташечок додаю, яких маю.. так що вибачайте, якщо зозуля не зовсім зозуля... (Н.Г.)