Нам треба жити якось у цьому світі і ми пристосовуємося .Дякую, п. Тетяно за коментар і довіру. Бажаю зустрічати більше чесних людей. А давайте посміхатися...
Не завжди все можна говорити, що думаєш. Особливо на роботі , бо можна залишитись без неї, повірте......І тоді починаєш брехати( вдягаєш маску). Дякую за коментар!
Печаль з коханням у вірші закарбувалась.....Гарно, зворушливо. Може в першому катрені змінити останній рядок , щоб не повторювалося два рази "я". Наприклад: Вірю, пам'ять бережеш про це....
Може , і дійсно, треба написати , що на губах.Бувають і нелюдські втіхи - звірині. Голі мрії , бо не підкріплені тим, що придумалось, наснилось.......Захотілося вдягнути їх навіюванням , але не вдається.
Велич і серйознічсть у Ваших рядках.....Але я вже на сторінка цього сайту писала, що люди хочуть бути рабами. Закликайте їх , чи не закликайту., нічого не вдієте. У людей є така місія на Землі бути рабами і тільки деякі виходять з цього стану. Та не хочуть жити всі вільно . Ми приходимо не кращі і не гірші , а такі , якими нас зробив Господь...