Загубилося сонце в волошках. Сумно стало йому в небесах. Захотілось ясному хоч трошки Погуляти в полях і лісах. Свою мрію, безмежно вродливу Спокусливо ніжную мавку Полонив. Обіймає ревниво, І шалено цілує до ранку. Їхню тайну ніхто не підгледить. Свідки- трави, трави не судять, Лише мяко їм пОстіль постелять, Рано вранці росами збудять. Роси змочуть вуста їхні спраглі. сонце в небо злетить вже за мить. Її тіло, накрите вуаллю Снів уранішніх, солодко спить.
вірш має чітко виражені чотири строфи, читався б легше , гарно, змістовно.гляньте - ім через ї ,ритм ,порахуйте наскільки правильне чергування голосних. :yes:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар. Знаєте, світ був таким, є і, мабуть, залишиться. Просто нам випала доля це зрозуміти і навчитися жити з цим. Історія, на жаль чи на щастя, циклічна, і в цій історії доля нашої країн
у Вас 
0
та мавку у віршах , я часто зустрічаю
