Я чую музику у Ваших віршах,бачу світло, відчуваю непокірні вітри. Я вже не дивуюся цьому бо давно вірю в те , що поезія може так впливати на людину. Тим більше така поезія...Щиро дякую Вам.
Люд не тішиться навіть сяйвом зір - Йде навпомацки між розп'яттями. Моторошна правда сьгодення. І хоч який болючий шлях навернення, але його потрібно, варто пройти,щоби не бути тими неприкаяними. Страшно подумати про своїх дітей, як про неприкаяних...
Так п. Валентино життя людини- це мить для вічності. І скільки цих митей, спалахів зірок у всесвіті. Якщо уявити, ща люди це зірки, то яку красу спостерігають ті очі, що дивляться із безкінечності.
П. Галино, так приємно що Вам до вподоби вірш. життя- мить.,але світлі миті трішки сповільняють його плин.Тому бажаЮ Вам як найбільше щасливих, світлих миттєвостей.
Відверто. Образи змальовані "по правді" так, як є. І цікаво, що Ви змогли цією відвертістю не зіпсувати вірш. Здавалося, могло бути"пошло"(вибачаюся зо русизм) , але ні... на мою думку...