Ти не така, якою була вчора, В очах безодня, а в душі туман. А він неголений, і п’яний як потвора, Дививсь на тебе, наче наркоман. Шикарна леді, маючи освіту, Зненацька опустившися на дно. А він «барига», що блукав по світу, Життя своє втопивши у вино. Ти танцювала на столі ламбаду І їздила на нім, як на коні Він диким звірем брав тебе позаду А потім ви курили у вікні. Над ранок він кидав тобі купюри, Ти не брала, він тикав у «ліфон». І говорив цитатами Сосюри, Записуючи номер в телефон. Йому ти не дивилася у вічі, Ховаючи під ліжко білизну. І на губах був присмак чоловічий, А совість знов загладила вину. Й сиділа ти самотня куртизанка, Смалила знов накинувши пальто. Шуміла в голові вчорашня п’янка, Хоча й вони для тебе всі ніхто. Ти не така, яку тебе малюють, А він пішов, хоч є у нього Ти! Ти віриш, що тебе ще зацілують… Хіба кийками в відділку «менти».
Відверто. Образи змальовані "по правді" так, як є. І цікаво, що Ви змогли цією відвертістю не зіпсувати вірш. Здавалося, могло бути"пошло"(вибачаюся зо русизм) , але ні... на мою думку...
Ваш вірш,мене вразив,бо в ньому наше сучасне життя і на жаль грубе відношення до жінки.Але й про таке треба писати,таке життя.таке воно життя...А Вам натхнення!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
