Шлях навернення надто болісний, Коли милості вже не шлють згори, Хоч кричи в надрив тепер голосно - Твоє скиглення рознесуть вітри. Бродять світом цим неприкаяно Сонми душ людських, в зрадах змучених, Прагнуть зцілитись відріканнями Від реальності надколючої. Та не зцілює ця доба зневір, Сипле сіль до ран, вже роз'ятрених. Люд не тішиться навіть сяйвом зір - Йде навпомацки між розп'яттями. Час прокинутись від важкого сну, Час прозріти вже від затьмарення! Жде душа людська воскресінь весну, Вірить - сонце є, хоч й за хмарами...
Люд не тішиться навіть сяйвом зір - Йде навпомацки між розп'яттями. Моторошна правда сьгодення. І хоч який болючий шлях навернення, але його потрібно, варто пройти,щоби не бути тими неприкаяними. Страшно подумати про своїх дітей, як про неприкаяних...
Відчуваю Твоє Світле перо!!! Дякую за тепінь, мудрість у кожному Слові!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
