Дякую! Це - не просто вірш, це - крик душі! Може його почують ті, від кого залежить доля України, і не тільки почують, а ще й проявлять свою добру волю.
Прекрасний вірш, пане Іване. Ваші слова та Господу у вуха. Будемо надіятися, що наша українська еліта таки має розум і мудрість і не штовхне Україну в горнило громадянської війни на поталу своїм амбіціям.
Ні, не можна думати "будь що буде", не можна впадати у відчай. Треба вирішувати всі проблеми мирним шляхом тому, що "будь що" не буде, а буде значно гірше. Не можна божеволіти на Майдані. Потрібно вимагати від лідерів з обох боків йти на поступки і домовлятися. Інакше буде багато крові і лиха в Україні.
Ви так поетично змалювали дорогу, так гарно передали вічний поклик людини до мандрів, що й мені захотілося почимчикувати по тій вашій дорозі, милуючись тими жовтими протуберанцями. Дякую, пане Олеже.