Вірш зворушує. Населення цієї чудової країни переживало не раз страшні часи нелюдських страждань. І виживало, і розвивалось. Треба вірити, що і в цей важкий період ми з Божою допомогою вистоїмо і Україна ще буде вільною і квітучою.
Коли я говорила про доречність зауважень пана Івана щодо вживання лексики, то мала на увазі архаїзми "балачка" - говірка, діалект, "ректи" - промовляти.Не кожен сучасний читач може зрозуміти, що мав на увазі автор, коли говорив про балачки. Адже балачки в теперішньому житті означають розмову, часто - пусту розмову. Слово "ректи" в четвертому катрені також, на мою думку, не дуже вдало вжите. Можна було б сказати:" Простою мовою народу до вас звертаюсь, читачі..." Тепер, щодо "сівачів мови". Усі ми, українці, - носії мови. Але, на жаль, тих що сіють, небагато,а тих, що засмічують нашу мову, калічать її, забагато. Але ці мої нудні міркування - суб"єктивні і їх не варто брати до уваги. Що ж до техніки віршування, то Ваших віршів, пані Катерино, це не стосується. Вони в цьому плані - написані бездоганно. То ж успіхів Вам і натхнення!
Мене захоплює Ваша любов, пані Катерино, до нашої рідної мови, якою наповнений Ваш вірш. А щодо техніки віршування, то ми, автори цього сайту, не генії, чи не так? Хоча деякі зауваження пана Івана щодо вживання лексики таки справді доречні.
Чудовий вірш. Справді - прекрасний. Думаю, що строчку "Мені живим хотілось вийти з бою" в деяких катренах можна було б опустити. Але я так розумію - це є задум автора.
Це не вірш, пане Олесю, це - крик душі отих мільйонів українців, які люблять свою Україну і страждають від того, що живучи "під тином", не мають реальної можливості впливати на рішення влади: покричать, покричать, та й знову до праці стануть. А Васька, тобто влада, "слушает да ест". А пан Галетей вже давно мусив би сидіти у в"язниці через Іловайську м"ясорубку, а не "шикувати в шоколаді", і не він один. Дякую за ВІРШ.