Це було в юні роки. Одного літнього дня пішов я на Буг, що протікає під нашим городом, купатися. Напередодні пройшли дощі і вода в річці значно піднялася. Перейшов вбрід біля муру на острів (рештки греблі колишнього водяного млина), який називають місцеві жителі «Кемпа», роздягся. Одежу склав на траві, став на камінь і скочив у воду головою вниз. Враз відчув удар і різкий біль в грудях. Стало важко дихати та я поволі вибрався на берег. Що сталося? Виявилося, що вода піднялась і залила камінь, якого не було видно у помутнілій після дощу воді. І я, скочивши у воду, вдарився грудьми об камінь. Грудьми, а не головою. Могло бути гірше. Довго ще боліло в грудях і не покидав кашель. Мені повезло.
Дякую, друзі. Молюсь до Янгола щоденно, бо важко мені зараз.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, пані Катерино, за вірш. Погоджуюсь з кожним написаним словом. Не братИ і ніколи ними не були. І не сестри, на жаль. У мене в Краснодарс
Asedo1949: Дуже дякую за розуміння, п. Таміло, та і з Вашими словами не можна не погодитися, але так влаштований наш світ і лиш одному Богу відомо як правильно, і що кожен народ має
та
у Вас 
0
