Я взагалі досить толерантна особа і цілих три місяці не могла прийти до тями і збагнути, що моя російська рідня мені не рідня, а ворог. Все думала, що я бачу страшний сон. Але нарешті вже остаточно прокинулась. Страшна реальність сьогодення. Дякую за вірш.
Кожен піє, як. уміє. Вірш написаний за декілька тижнів до початку війни. Вже тоді було видно, що Україну готують, як жертовне ягня, на заклання і від населення України вже нічого не залежало. Еліта, забравши цінні речі, дременула на літаках на Захід до діточок, внучаток і хатинок на Мальдівах, а простий народ змушений, захищаючи свою Батьківщину, наодинці мужньо протистояти жорстокому і сильному ворогу. Як завжди в нашій історії:"Спасение утопающих - дело рук самих утопающих"(О. Бендер)."Любі друзі"не поспішають допомагати українцям в цій борні. Писати патріотичні агітки я не берусь: немає таланту. А римовані думки в мене виходять досить сумними. Дивлячись на те, що відбувається в Україні і навколо неї, я не знаходжу нічого оптимістичного у майбутньому.
Коли я записую. свої римовані думки, то менш за все думаю чи хтось, бува, не ображається. Ця думка звучить трьома мовами тому, що звернена до трьох народів. Правила сайта я знаю і це - єдиний раз, коли я щось тут подаю не чисто українською мовою. Якщо Вам, пані Катерино, не подобається цей факт, то зверніться до адміністратора. Пан Костинський вже звертався, правда, на іншому сайті.
Я не виправдовуюсь. Історія нашої країни - історія зрад, бід і страждань. Українська еліта зараджувала свій народ завжди. Фактів в історії України багато. Так, вмирають українські діти, але вмирають і діти росіян. Вмирали і діти сирійців, ліванців, афганців. За що вони вмирали?Щоб якесь елітне лайно наживалося на цих війнах? Кому вигідна війна в Україні? Мені вона не вигідна. Я ненавиджу війни. Але вона вигідна елітам, як російській, так і англо-саксонській, думаю, добрій частині нашої - також. Те, що я написала, не пасквіль, а правда життя в цій країні.
Легко любити матір гарну, порядну, статусну, люблячу. А любити слабку, невпевнену, гріховну матір набагато важче. І віддавати своє життя ради неї також важче, особливо тоді, коли ти розумієш її недосконалість, але любов до матері - то святе і ти закриваєш очі на материні недоліки і її ставлення до тебе (не завжди любляче) і йдеш захищати її. Не думаю, що Ви мене зрозумієте. Я українка, але я не маю тієї злоби і ненависті, яка звучить у мові пані Фарієн чи мого "друзя" з США, пана Костинського. Я також переживаю за мою Батьківщину, але без націоналістичного колориту. Україна - не лише для україномовних громадян, а для інших національностей, яких на цій території декілька десятків. І всі вони мають право на те, щоб називати цю землю своєю Батьківщиною. У кожної людини своя правда. Моя -ось така, сувора і жорстока.