Чим більше пізнаю людей, тим більше впевнююсь, що мені до вподоби безцінна розкіш... Колись ця розкіш вбачалась в чомусь ефимерному: в закоханому погляді, в мріях про неймовірне кохання...замки...принцес і вічних лицарів принців... В тому єдиному, який чарівним з'явленням змінить все моє життя... І так здавалося б небагато років прожила, а тепер розкіш для мене: порядність... вірність духовним цінностям при їх наявності... вірність в думках і діях... повага...підтримка...розуміння... можливість розраховувати на ці якості...старанність... самодисципліна... відповідальність. Хтось запитає: а любов? А хіба прояв перелічених якостей в світ і до іншої людини не є любов'ю? Як на мене - це те без чого немає жодної світлої іскри... "Полюби ближнього свого як самого себе" - хіба зростити в собі вищеперелічене не є проявом любові до себе і свого життя? Це про те, щоб не здаватись, а бути... Хто підмінив нам поняття честі і гідності? Чому цінності нам транслюють інші... Хтось запитає, а де тут про ніжність про пристрасть? А хіба може її не бути, якщо людина здатна на справжні і живі прояви, на тонкі відчуття і розуміння себе і іншого... всього в цьому достатньо... А тому не хочеться обманювати свою душу підмінним... Вона спрагло шукає свою справжню розкіш навколо... Ми дбаємо про достаток, але душі навколо бідніють ... міліють... Якості дешевіють... Хтось скаже: завищені очікування... Може і так... Але мабуть я гурман і меркантильна жінка, яка цінує і шукає цю розкіш... І не хочеться моїй душі підмінних якостей, проявів і цінностей...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Мені теж така розкіш до душі.
