Я мабуть розучився говорити, Казати прямо, що в моїй душі, Замкнув себе в словесні колорити, Реальність виливаючи в вірші… Нема в емоціях прихованих підтекстів, Читаючи, все просто у мені, Та й чи багато в ритмі серця жестів? Воно або тріпоче, або ні… І в алегоріях не криються шаради, Так хочеться почути без вагань Відвертості, взаємності і правди, Упевнено ступаючи за грань… У щирості немає компонентів, Частинами відчути її зась, Очима не підміниш компліментів, Бо дзеркало очікуване дасть… Пишу про те, на що не зазіхаю, Про те, що мрію, маю і люблю, Якщо кохаю, стрімголов кохаю, Та пустоти в віршах не роздаю…
Вірш сподобався. Та на відміну від Вас я пишу не про любов, а про ненависть і біди. Ненависть до ворогів наших і біди нашого народу. Такі настали часи.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
