Дякую, пані Наталю. Гарний вірш. Але не слід забувати, що в Україні 45 мільйонів людей і всі вони мають свої погляди на події, що відбуваються зараз. І не всі вони співпадають з офіційною думкою Києва і заходу країни. Нам тут, в центрі країни, видніше. Але ми - маленькі люди і не можемо боротися з божевіллям, яке охопило громадян однієї країни тому, що кожен слухає тільки свої емоції і чує тільки себе і враховує тільки свої інтереси, а не інтереси і волю більшості громадян, як україномовних, так і російськомовних. Я теж молюсь, але лише за те, щоб Бог дав мізки, мужність, патріотизм і совість нашій владі, бо, схоже, що цих якостей в неї ніколи не було і поки що немає.
Моральність - діло святе, але святим духом, прости Господи, мене, грішну, ситий не будеш, та й діточок ростити треба. Отож в матеріальному світі живемо, то й зарплатня у суддів повинна бути такою, щоб було не тільки на хліб, а й до хліба. А не як у нас, пенсіонерів!
Хто може розгадати усі таємниці Всесвіту? А людська дуща -"потемки". Та й жіночу душу іноді самій жінці важко зрозуміти. І постає питання"І чого ти, моя душе, хочеш? І від чого страждаєш та нудишся?" А відповіді немає. Ось так, пані Аседо. Дякую за комент.
Ото ж бо й воно, що мало. А платили б пристойну зарплату, та щоб за жадність добряче карали по закону Господа, то, може і в суддів біди не було, і в системі правосуддя також.
Якби людина була завжди добра, Порядна, мила, любляча. хоробра, Тоді збулися б всі Ваші, пані Аседо, бажання, Але це тільки марні сподівання. Людина ж бо, на жаль, істота Божа, То ж стати ангелом на світі цім не може.