Пробачте, пані Анно, але я чомусь (навіть не заню, чому), переставив строфи вірша місцями, а він не перестав звучати, а бринить і бринить, як і у Вашій інтерпретації, тільки в дещо іншій тональності. Рідкісний, скажу Вам, випадок, коли від перестановки строф зміст не втрачає, а почасти прибавляє барв. Вже пробачте мої, можливо, не досить етичні вправи, але осмілюся Вам їх показати: "Людина походжає поміж хмар, Лишаючи у вічності самотність, В її думках якийсь важкий тягар, Про спокій, про жадану безтурботність.
Про що замислилась, йдучи крізь небеса, Повільно, наче вже не поспішає? Та про життя, яке уже згаса, А імені її ніхто не знає." Ще раз пробачте, пані Анно, за такий своєрідний плагіат.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
