Інколи хочеться задуматися над світом. Навіть якщо розуміємо, що всього осягнути не годні. Бо думка дає нам силу до розвитку нас і світу довкола. Вам це вдалося.
Вічність, пані Ірино, напевно, і є нескінченний ряд народжень і смертей. Вічність складається з кінечності всього. Отаку маю парадоксальну думку. А ще відносність усього. Що наше життя в масштабах Всесвіту - мільйонна доля секунди, а що наше життя на фоні життя амеби - вічність.
Все правильно, пані Катерино. Світ нескінченний, себто, вічний. І в той же час він складається з нескінченного ряду смертних світів, що переростають через власну смерть в інші. Людська душа - чи й не один з тих самих світів. У крайньому випадку я так думаю, бо повної істини нині не дано нам знати навіть приблизно.
Відносність - чи й не основний постулат світобудови. Вічність одночасно і є, і немає - все залежить від точки зору і місця перебування спостерігача. Ви дуже точно вловили суть твору.
Чомусь так історично складається, що наші верхів'я ніяк не розродяться плодоносним цвітом. Чи карма така, чи верхів'я обломлено, лишилилося тільки сухе патириччя.