SITE LOGO
Сб, 23.11.2024, 14:53
Меню сайта
Наш опрос
Скільки Вам років?
Всего ответов: 1573
Главная » Комментарии пользователя [miknech]

Найдено комментариев: 1930
Показано комментариев: 1441-1470
Страницы: « 1 2 ... 47 48 49 50 51 ... 64 65 »

avatar
0
490 miknech • 23:33, 28.01.2015 [Лінк на твір]
Дякую всім за розуміння.
avatar
0
489 miknech • 01:26, 28.01.2015 [Лінк на твір]
Рядки справедливі, хоча і тривогу світу перед атомною зброєю не зовсім адекватного володаря все-таки теж можна зрозуміти.
avatar
0
488 miknech • 01:24, 28.01.2015 [Лінк на твір]
В будь-якій війні не весь народ єдиний до останнього громадянина. Завжди знаходяться і запроданці, і просто байдужі. Таке, напевно, життя, Тішить, що зараз переважна більшість все-таки за свою країну.
avatar
0
487 miknech • 01:22, 28.01.2015 [Лінк на твір]
Дякую зв увагу й розуміння.
avatar
0
486 miknech • 23:49, 26.01.2015 [Лінк на твір]
Тихо, ніби падає сніг, лягають слова у вірші. Навіть як снігу немає, як іде дощ і зима співає осанну осені, ніби сніг, лягають слова у вірші. І робиться гарно на душі.
avatar
0
485 miknech • 23:46, 26.01.2015 [Лінк на твір]
Останній рядок вірша, це така глибина людської душі, від якої аж світиться весь вірш.
avatar
0
484 miknech • 23:43, 26.01.2015 [Лінк на твір]
Залишається надіятись, що щастя прийде у завтра, яке колись стане нині. Бо нині стільки біди, що ми давно не знали такої вчора. Але мусимо жити там, де поселив нас Бог, у нашому нині. Звірою і надією.
avatar
0
483 miknech • 23:39, 26.01.2015 [Лінк на твір]
Прекрасний вірш, спротив самоті, як ознака справжнього життя. Чудово.
avatar
0
482 miknech • 23:35, 26.01.2015 [Лінк на твір]
table-9
avatar
0
481 miknech • 23:34, 26.01.2015 [Лінк на твір]
Дякую, пані Катерино, за увагу.
avatar
0
480 miknech • 23:34, 26.01.2015 [Лінк на твір]
Ознайомившись з низкою Ваших поезій, погоджуюсь, що є переспіви даного твору з Вашими.
avatar
0
479 miknech • 23:33, 26.01.2015 [Лінк на твір]
Та слово, в принципі, з народних висловів. Так що не вважаю його якимось не гарним. Коли людина, буває, аж падає від утоми, то часто каже - "та ну його до біса". А як відпочине, то завжди, "ну, що ж, з Божою поміччю". І так до наступної втоми. У такому ось контексті і вжив слівце.
avatar
0
478 miknech • 00:00, 25.01.2015 [Лінк на твір]
Хоча вірш і має багато хиб суто з літературної точки зору, але отой крик душі важко не почути. Тому кажу - добре, хоча з літературної точки зору над віршем ще варто попрацювати.
avatar
0
477 miknech • 23:55, 24.01.2015 [Лінк на твір]
Сумно-лірично, закохано і щемно. Одним словом, добре.
avatar
0
476 miknech • 23:52, 24.01.2015 [Лінк на твір]
Дуже задушевний і гарний вірш. Єдина, як на мене вада, це те, що в першомі стовпці Ви кожен рядочок поклали в риму, а далі від цього відступили. Воно, звісно, вірш і так звучить, але якби дотримався римування по всій своїй, так би мовити, довжині, звучав би взагалі прекрасно.
avatar
0
475 miknech • 23:48, 24.01.2015 [Лінк на твір]
Це, дійсно, велике щастя, пані Лілія, бачити, як цвітуть мальви. Навіть якщо воно, а буває й так, одне лишень і є.
avatar
0
474 miknech • 23:42, 24.01.2015 [Лінк на твір]
Суть, пані Катерино, не в тому, пора комусь чи не пора (на те Божа воля), суть у тому, що нібито ж так гарно в раю, але ніхто (при здоровому, принаймні, глузді) не бажає туди поспішати. Вірш не стільки фаталістський, скільки просто філософський на тему, котра не омине нікого. А відносно калічиш чи калічу, то в принципі можна й так, і так, хоча, звертаючись більш до уявного героя, а не тільки лиш до себе особисто, слово калічиш підходить краще. Тому так і написав.
avatar
0
473 miknech • 23:51, 23.01.2015 [Лінк на твір]
table-6
avatar
0
472 miknech • 23:50, 23.01.2015 [Лінк на твір]
Метафорично.
avatar
0
471 miknech • 23:48, 23.01.2015 [Лінк на твір]
Думка цікава і почасти навіть не гумористична, а життєва.
avatar
0
470 miknech • 23:46, 23.01.2015 [Лінк на твір]
Дякую всім за увагу.
avatar
0
469 miknech • 23:53, 22.01.2015 [Лінк на твір]
То, хоч як не жаль, був початок великої кривавої ріки. І початок надій. Вони почалися з одного джерела. Чи ж допливуть до одного моря - моря нашого омріяного життя?
avatar
0
468 miknech • 23:50, 22.01.2015 [Лінк на твір]
Про кохання ніколи не можна сказати всього, але можна сказати гароно.
avatar
0
467 miknech • 23:48, 22.01.2015 [Лінк на твір]
Інформаційними інвалідами ми можемо зробити себе лиш самі. Що багато хто і робить, вважаючи, що не варто біля всього напружувати власні мізки.
avatar
0
466 miknech • 23:38, 22.01.2015 [Лінк на твір]
Навіть важко сказати, скільки ще нам треба буде ходити з сапою по полях та рушницею по лісах. Хоч би не вічно.
avatar
0
465 miknech • 23:37, 22.01.2015 [Лінк на твір]
Воно-то так, пані Наталю, ще ніхто всім не догодив. Але коли годять тільки маленькій купці багатіїв, то хочеться ту купку десь подіти. І попробуй тут тільки будувати.
avatar
0
464 miknech • 23:35, 22.01.2015 [Лінк на твір]
Дякую.
avatar
0
463 miknech • 23:35, 22.01.2015 [Лінк на твір]
Так, пані Катерино, щось не щастить нам на зрушення. Воно ніби і сприймати все, як є, не хочеться, але інколи навіть не знаєш, що його й казати про наших політиків. Все якесь таке на язик проситься, що й на папір соромно покласти.
avatar
0
462 miknech • 23:46, 21.01.2015 [Лінк на твір]
Весело.
avatar
0
461 miknech • 23:45, 21.01.2015 [Лінк на твір]
Коротко і точно. А що та дурість без кінця, то щоби пересвідчитися, хто мав добрих друзів у Росії, хай спробує поспілкуватися з ними зараз. Є таке поняття, як суспільна шизофренія. І їй, на жаль, немає ради, окрім як суспільне прозріння. Тільки коли воно настане, ось у чому питання. Дякую, пані Катерино, за вірш і спровоковані ним роздуми.
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz