Хтось колись віднайде ключі
Хтось колись віднайде ключі,
І то будуть ключі від раю,
Ми ж бо, звиклі блукать вночі,
Не зрадіємо, що світає.
Хтось колись віднайде любов
І всіх разом у ній скупає,
Тільки ми, онімілі, знов
Не повірим, що так буває.
Хтось колись віднайде шляхи,
Що ведуть до добра і волі,
Ми ж бо, влізши в сирі льохи,
Не захочем гуляти в полі.
Хтось же зможе пусте знайти
І за повне його посіє,
Ми ж бо будем за ним іти
По той вітер, що в полі віє.
Коли Бог засівав сади,
То, на жаль, нам не дав він змоги
Розрізнять цвіт, що дасть плоди,
І пустий, що впаде під ноги.
Додав: miknech (22.01.2015)
| Автор: © Михайло Нечитайло
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1140 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя