Хтось колись віднайде ключі
Хтось колись віднайде ключі,
І то будуть ключі від раю,
Ми ж бо, звиклі блукать вночі,
Не зрадіємо, що світає.
Хтось колись віднайде любов
І всіх разом у ній скупає,
Тільки ми, онімілі, знов
Не повірим, що так буває.
Хтось колись віднайде шляхи,
Що ведуть до добра і волі,
Ми ж бо, влізши в сирі льохи,
Не захочем гуляти в полі.
Хтось же зможе пусте знайти
І за повне його посіє,
Ми ж бо будем за ним іти
По той вітер, що в полі віє.
Коли Бог засівав сади,
То, на жаль, нам не дав він змоги
Розрізнять цвіт, що дасть плоди,
І пустий, що впаде під ноги.
Додав: miknech (22.01.2015)
| Автор: © Михайло Нечитайло
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1169 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Тяжко таке писати... Двічі доводилось в етері читати цей твір. То дувже тяжко читалось, не дивлячись на те, що емоціями добре керую.
klavysjka : Дуже хочеться надіятись і вірити в те, що після кожної ночі зустрінемо ранок
klavysjka : Дякую! І цей твір став прекрасною піснею, яка встигла полюбитись людям
klavysjka : Насправді так воно і є. Насправді у кожного своє.