Якщо говорити, про ідентичність душ, пані Галино, то про рідкісність явища говорити варто. А от коли говорити про схожість, котра не завжди є схожістю абсолютно по всіх параметрах і порухах, то вона присутня досить часто, вартує тільки прискіпливіше роздивлятися довкола і не замикатися в собі, вивищуючи своє его. Ну, це такі собі філософські сентенції, навіяні Вашим коментарем. А за добрий відгук і за увагу дякую.
Не є соромом коритися долі, бо доля інколи не питає нас, куди нас повести, якими дорогами. Під вересневим градом хилитися перед нею інколи навіть корисно для життя.
Мабуть, аж занадто закрутив, пане Василю, коли ніхто не помітив алегорії про вересневий град, котрий розділяє помимо їх волі закоханих. Град, напевно, вартувало було би взяти в лапки, але смак алегорії інколи й відчувається від її маловловимості.
Гріх - це теж поняття відносне. От у російській церкві зараз пропагується за гріх любоа українця до своєї Вітчизни. А я до такого гріха відношусь з пієтетом. Людина - це така складна кокструкція, що перш ніж засуджувати гріх остаточно і піддавати його анафемі, треба бачити його першопричину і оцінювати його в контексті загальнолюдських цінностей і тільки їх.
Розуміння, що "цінність" - це "життя у всій красі", воно дається не на війнах чи при будь-яких інших катаклізмах. Воно одним просто дається, навіть коли він просто споглядає коливання гілки на кущі під вітром, а іншого до цієї думки не спонукає й найстрашніша війна, бо він свою "цінність" бачить лише в убивстві когось чи своєму вивищенні над кимось. Все залежить від людини, тільки й тільки від неї, від її душі, якщо така в неї є.
Відкрити ширму і побачити те, що там заховано - так я потрактував ваш вірш, коли задумався над його змістом. Але маю й одне зауваження - весь вірш звучить, а от рядок "вибрали з очей ідею" - ні. Не з-за змісту, звісно, а з-за наголосу у слові "Очей". Не завжди наголос вартує уваги, коли ним нехтують заради змісту, але в даному випадку він псує картину, по-перше, на фоні досить пристойного складу всіх інших рядків, по-друге, слово "очей" можна було б замінити на "думки", було б правильніше і по стилістиці, і по змісту.
Шановні друзі, чесно кажучи, вірш написано, коли про події на Сході ще ніхто й у страшному сні не міг подумати, як про реальність. А це просто виклав для розрядки, бо нинішня наша історія інколи гнітить і душу, й серце, от і захотілося хоч на мить відволіктися й усміхнутися. Дякую щиро за коментарі.
Всім вдячний за відгуки. Так, тема, може, дещо й затерта, але від того людські характери не міняються, тож і повторюється в житті одне й те ж щораз та щораз.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('