Легенди на те й легенди, аби когось героїзувати. Але насправді в колишніх війнах і ватагах усе прозаїчніше й не так поетично, як оспівано. Бо кров і війна - вони завжди кров і війна. і якби вони несли хоча б колись троянди справедливості в життя, ми давно жили б у раю. Ви бачите рай? В історії тільки ріки крові, себто тисячолітнє земне пекло. Ну, а легенди - вони для того й творяться, аби жила віра. Бо віра - рушій, навіть як попереду ще століття пекла.
Певно, пані Катерино, в цьому вірші зашифровано суть нашого життя, котре поглинає нас своїми буднями, практично зводячи нанівець дитячі та юнацькі мрії. От і є білий дід, що зїв сад своїх дитячих мрій, пройшовши буденний життєвий шлях, бо й чи є він інший. Ну, в цьому плані можна говорити багато, але формат, далебі, не зовсім підходить для затяжних та розлогих бесід.