SITE LOGO
Пт, 22.11.2024, 17:12
Меню сайта
Наш опрос
Чи потрібен цей модуль
Всего ответов: 355
Главная » Комментарии пользователя [miknech]

Найдено комментариев: 1930
Показано комментариев: 1741-1770
Страницы: « 1 2 ... 57 58 59 60 61 ... 64 65 »

avatar
190 miknech • 23:39, 25.07.2014 [Лінк на твір]
Твір, сповнений Україною. Але є деякі проблеми (хоч і небагато) з наголосами. Допрацюйте і твір забринить.
avatar
189 miknech • 23:36, 25.07.2014 [Лінк на твір]
Прекрасно! Душа, туга, любов - і все через слово до серця. Прекрасно! З'єднайте в одне слово "відлюби". Бо "від люби", як у Вас - це нібито від якоїсь Люби. Псує весь вірш.
avatar
188 miknech • 23:31, 25.07.2014 [Лінк на твір]
Непогано, але я б поміняв слова "здружить хай вас" на "хай здружить вас". Співатиметься легше.
avatar
187 miknech • 23:27, 25.07.2014 [Лінк на твір]
Хоч посміявся всмак. Але це не завадило знайти деякі, як на мене, недоречності у вірші. Комиш - це ж той самий очерет, тільки по-російськи. Ну й рима "на душі - ворушить" не дуже, чесно кажучи, схожа на риму. Слова "гайно" теж ніколи не стрічав, але це може бути щось на зразок діалекту, тому недоречністю його не вважаю, скоріш навпаки.
avatar
186 miknech • 23:21, 25.07.2014 [Лінк на твір]
На жаль, шлях з дитинства знайти вже неможливо. Залишається тільки сумувати у віршах.
avatar
185 miknech • 22:49, 25.07.2014 [Лінк на твір]
Коротко і ємно.
avatar
184 miknech • 23:26, 22.07.2014 [Лінк на твір]
Дякую всім за коментарі.
avatar
183 miknech • 00:45, 22.07.2014 [Лінк на твір]
Стисло і з душі.
avatar
182 miknech • 00:44, 22.07.2014 [Лінк на твір]
Таке воно, життя, що часто-густо з нашою Батьківщиною залишаються лишень лелека і наша любов. Але, може, цього якраз і досить, аби вона була міцнішою за сталь.
avatar
181 miknech • 00:41, 22.07.2014 [Лінк на твір]
ПАтріотично, злободенно, але треба трохи попрацювати над віршем.
avatar
180 miknech • 00:39, 22.07.2014 [Лінк на твір]
Слід покликаних речей - це наш слід. Слід на дорозі до "лагідних очей". І речі - вони нібито й ні до чого, бо є ми і наші душі, як "сліди покликаних речей". Філософський вірш, провокує на роздуми ліричні та й життєві загалом.
avatar
179 miknech • 00:36, 22.07.2014 [Лінк на твір]
Багато думок провокує Ваш вірш (і не тільки цей). Тож промовчу і подумаю. Дякую.
avatar
178 miknech • 00:34, 22.07.2014 [Лінк на твір]
Рідні місця, це й не гріх "в саду чужім" "кущам малини і кущам порічки" " дорогу перейти
avatar
177 miknech • 00:31, 22.07.2014 [Лінк на твір]
Схоже на сучасну пісню. І в той же час народну. Напівсказана образність - чудово.
avatar
176 miknech • 00:29, 22.07.2014 [Лінк на твір]
Про природу вмієте Ви писати. І про почуття водночас.
avatar
175 miknech • 00:28, 22.07.2014 [Лінк на твір]
По-сільському тепло. Щиро.
avatar
174 miknech • 00:26, 22.07.2014 [Лінк на твір]
ОТак лірично й прозаїчно водночас про життя-буття, яке воно вже там не є. І в риму, і читається залюбки. Просто і добре водночас.
avatar
173 miknech • 00:23, 22.07.2014 [Лінк на твір]
Молитва молитвою, але в ній Ви зуміли описати красоти нашої України. Гарно. Душевно. З любов'ю до рідної землі.
avatar
172 miknech • 00:21, 22.07.2014 [Лінк на твір]
Радість і життя не належать до слів-синонімів, але я б їх такими назвав, бо неможлива радість поза життям, а життя без радості... та хіба ж то життя. Гарний життєстверджуючий вірш.
avatar
171 miknech • 00:04, 18.07.2014 [Лінк на твір]
Дякую, пані Катерино. Чесно кажучи, якраз над цим віршем працював зовсім не як над піснею. І слова болючі, бо що б там не казали, і то правда, про руку Москви, але якби проти нашої України не попхалися її ж громадяни, сиріч, діти, якщо їх можна так назвати, жоден зарубіжний зайда не сунувся б на нашу територію. Як би це важко не було усвідомлювати, але сучасну біду в Україну принесли саме її мешканці, хоча й не без допомоги Росії.
avatar
170 miknech • 00:00, 18.07.2014 [Лінк на твір]
Про людей, пані Ірино, і писав. Дякую.
avatar
169 miknech • 23:59, 17.07.2014 [Лінк на твір]
Дякую, пані Наталю.
avatar
168 miknech • 00:11, 17.07.2014 [Лінк на твір]
Сумна, але така, як і життя, тема. Хоча, я, пані Галино, ще попрацював би трохи над віршем, бо багато в ньому суто літературних сучечнів, об які чіпляєшся поглядом і дещо втрачаєш саму філософську суть твору.
avatar
167 miknech • 00:08, 17.07.2014 [Лінк на твір]
Інколи, щоправда, здається, що в декого тої душі взагалі немає, або ж він її загубив, а чи так замастив чорним, що її й не видно.
"Душа старається щосили аж до глибокої могили" - це дуже образно сказано. Будує храм, будує, а в кінці оглянеться, а позаду пустка. Це коли храм будується виключно по своїм міркам, не оглядаючись ні на людське, ні на Боже.
Одним словом, гарний вірш, веде у філософію, веде до думки, а це і є голос для душі, котра ще вміє чути. Дякую.
avatar
166 miknech • 00:02, 17.07.2014 [Лінк на твір]
Пробачте, пані Анно, але я чомусь (навіть не заню, чому), переставив строфи вірша місцями, а він не перестав звучати, а бринить і бринить, як і у Вашій інтерпретації, тільки в дещо іншій тональності. Рідкісний, скажу Вам, випадок, коли від перестановки строф зміст не втрачає, а почасти прибавляє барв. Вже пробачте мої, можливо, не досить етичні вправи, але осмілюся Вам їх показати:
"Людина походжає поміж хмар,
Лишаючи у вічності самотність,
В її думках якийсь важкий тягар,
Про спокій, про жадану безтурботність.

Про що замислилась, йдучи крізь небеса,
Повільно, наче вже не поспішає?
Та про життя, яке уже згаса,
А імені її ніхто не знає."
Ще раз пробачте, пані Анно, за такий своєрідний плагіат.
avatar
165 miknech • 23:51, 16.07.2014 [Лінк на твір]
Промовистий, образний вірш. Хоча й не без недоліків - "роки твої замолоду зжовтілі", у слові "замолоду" наголос падає дуже не туди. Я б сказав інакше - "і замолоду роки пожовтілі". Ну й фраза "не чув зов" якось не зовсім звучить. Вибачайте, пані Наталю, що зі своїм статутом пхаюся в чужий монастир, але я маю таке бачення Вашого досить гарного вірша.
avatar
164 miknech • 23:45, 16.07.2014 [Лінк на твір]
Той брат, пані Тетяно, завжди величав себе старшим, а просто братом бути не бажав. А коли його посунули зі старшого, бо який він старший, просто більший та товстіший - отоді він і показав, що ніякий він не брат, а просто далекий родич, котрий потребує тільки нашого обслуговування та поклону, а в запасі має лишень пиху і ні на йоту хоч чогось схожого на любов та повагу.
avatar
163 miknech • 23:39, 16.07.2014 [Лінк на твір]
Завжди треба вірити, що опинишся врешті-решт "поміж опунцій і гербер".  Щоправда, волі тим собі кактус так і не здобув, бо й надалі залишився вазоном. Отак і людині - ніби "йому там добре", а оглянеться прискіпливіше - "життя минає, ніби в сні...  навколо холод і пітьма". Душа людська - дивне явище, де людині, як істоті, добре, їй не завжди.
avatar
162 miknech • 00:07, 13.07.2014 [Лінк на твір]
Так, пане Юрію,  твір може зійти й за пісню, хоча писався суто як вірш. От найшло щось таке народно-ліричне та й вилилося на папір.
avatar
161 miknech • 00:05, 13.07.2014 [Лінк на твір]
Дійсно, пані Катерино, назву вірша підібрав суто в народному стилі, аби читач відразу налащтовувався на потрібну ноту.
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz