Певно, пані Катерино, то така в нас карма, просити в Господа ума, а коли він і посіє нам зерно того ума, то ми ніяк не можемо його зростити й зібрати врожай. Ждемо готового, на тарілочці. Але Бог не офіціант, сівач. Доки цього не зрозуміємо й не поглянемо в себе, не візьмемося за розум, аби він ріс, а не розвівався незібраним хлібом, доти й марними будуть наші прохання.
Зі старанням у наших депутатів величезні проблеми. Воно в них тісно привязане до совісті та відповідальності - дуже дефіцитних рис, дефіцитних до рівня практично повної відсутності. Напевно, тут і суд не надто допоможе, тим паче, що він нашим депутатам рідний брат-близнюк, швидше за все, потрібна операція по видаленню хвороби. От тільки є біда - операція по видаленню в нас закінчується операцією по пересадці. Певно, з нас поганенькі поки що хірурги.