Кохання дівочу душу вкрило Ти про це не знав Любов шалену хвиля знесла Якої ти не помічав Серце образа скувала Іграшкою стала в руках твоїх Тому доля не вдержала Любові вщент розбитий міст Навіщо ж вірила коханню Кожному твоєму слову Влучила куля в ціль остання Розпалась осколком пекучого болю Ти знову в очі заглядаєш Кажеш що кохання назавжди Потім як туман тікаєш І ховаєш свої сліди Але чуйне серденько Воно теж уміє чекати Коли крізь вікно тихенько Дівоча прилине до хати.
Виходить так: він не знав, що його кохають, проте зустрічався з цією дівчиною і казав про кохання. Якщо усе так, то у творі трохи усе сумбурно. Мені здається необхідно зробити усе ясніше. Можливо я помиляюсь...
Ритм триває у вірші своєрідно , можливо напів білий вірш , напів ритмічний , але відбиває свій такт , так що це не дуже відчувається . А може це пошук нового підходу до слова ? Головне що захоллює в читанні відчуття що триває пошук любові в житті і цей біль ... Часто буває що відразу зміст не розумієш і треба ще і ще раз прочитати , можливо цей вірш хочеться ще почитати , і це головне !
А я все-таки голосую за більшу поетичність творів пані Наталії. Душа в слові - це добре, а коли душа в доброму слові - це ще краще.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
