SITE LOGO
Сб, 23.11.2024, 03:16
Меню сайта
Наш опрос
У Вас є власний сайт?
Всего ответов: 551
Главная » Комментарии пользователя [miknech]

Найдено комментариев: 1930
Показано комментариев: 1621-1650
Страницы: « 1 2 ... 53 54 55 56 57 ... 64 65 »

avatar
0
310 miknech • 16:18, 27.09.2014 [Лінк на твір]
Коли мріємо світлим майбутнім, не варто ніколи забувати, що за світлим (якщо таке трапиться) прийде й те, про що Ваш, пані Лідія, вірш.
avatar
0
309 miknech • 16:16, 27.09.2014 [Лінк на твір]
Війна - це тільки на словах паради, геройство й перемоги, а насправді це трупи під дощем і жодного позитиву. Жодного. Хіба коли холодно, то не так смердить. Люди при розумі й совісті воєн не розв'язують, розв'язують недолюдки - а вже потім люди втягуються в їхнє болото, аби злитися з ними воєдино у вирі під назвою - війна.
avatar
1
308 miknech • 16:11, 27.09.2014 [Лінк на твір]
Досить  поетично і якось сумно й життєствердно водночас.
avatar
0
307 miknech • 16:10, 27.09.2014 [Лінк на твір]
Є така версія, що коли щось (навіть світ) відходять чи помирають, на їх місце обов'язково приходить щось нове. Так і у вашому озері - померли рибки, але озеро очиститься і оновленим явиться перед очі. Оригінально й гарно.
avatar
0
306 miknech • 23:27, 24.09.2014 [Лінк на твір]
Всім вдячний.
avatar
0
305 miknech • 23:42, 22.09.2014 [Лінк на твір]
table-6
avatar
1
304 miknech • 23:41, 22.09.2014 [Лінк на твір]
Муки поета в кожного свої, але спільне, оті "зав'язь-загадка і біло-чистий лист", напевно, є в кожного. Дуже зримо передані відчуття, коли "мене - нема ще", тобто, я б сказав, на ганку до будинку нового творіння.
avatar
0
303 miknech • 18:44, 22.09.2014 [Лінк на твір]
table-9
avatar
0
302 miknech • 18:42, 22.09.2014 [Лінк на твір]
Просто гарно. І сум, і поезія, і біль.
avatar
0
301 miknech • 18:40, 22.09.2014 [Лінк на твір]
Війна споконвіків була лихом. Але її ніби навіки людство взяло собі в супутники. І коли ми вже виліземо з дикої природи, щоби без бійки вирішувати всі проблеми? Навіть не знаю, бо розум, осідлавши людський рід, ніяк не хоче зробитися світлим. Чому свідком тепер уже й наша війна.
avatar
0
300 miknech • 18:35, 22.09.2014 [Лінк на твір]
table-6
avatar
0
299 miknech • 18:34, 22.09.2014 [Лінк на твір]
"Терпкість відбираючи у тернів" - це дуже поетична характеристика осені. Вам, пані Наталю, дуже добре вдається лірика про природу. Єдине, що більше пов'язане з літом - так це згадка про град, який осінню випадає дуже й дуже рідко.
avatar
1
298 miknech • 18:29, 22.09.2014 [Лінк на твір]
hands
avatar
0
297 miknech • 18:25, 22.09.2014 [Лінк на твір]
ysi_razom table-4
avatar
0
296 miknech • 18:23, 22.09.2014 [Лінк на твір]
Колись тихими місячними ночами в душу вповзав сум, а нині через війну - скорботи. Гарно написано, точно.
avatar
0
295 miknech • 18:21, 22.09.2014 [Лінк на твір]
Кожна влада, осідлавши трон, закликає до великого терпіння заради майбутнього благоденства. Звідси логічний висновок: оскільки влади міняються, отже, терпіння вічне, а майбутнє благоденство примарне.
avatar
0
294 miknech • 15:27, 21.09.2014 [Лінк на твір]
Дякую, друзі, за івагу.
avatar
0
293 miknech • 23:05, 18.09.2014 [Лінк на твір]
Спокій, він і є спокій - тихий, журливий, понад ставом, понад вербами й соснами, понад нами, зворохобленими у днях і такими спраглими за ним, спокоєм. Гарно.
avatar
0
292 miknech • 22:48, 18.09.2014 [Лінк на твір]
Біль, звичайно, нас затуманює, але, шановна пані Юля, в українській мові все-таки живуть з болем, а не з білью. Звідси й інші всі огріхи. Наполегливіше працюйте над словом.
avatar
0
291 miknech • 22:45, 18.09.2014 [Лінк на твір]
Віра, вона і є віра, щоби нею жити. От лиш, що "ми поруч Бога" - я, чесно кажучи, сумніваюся. Бо з нашими політиками та генералітетом ми все ж не далеко відійшли від пекла і гріха. З чортовинням бути поруч Бога якось не випадає. Але вірити в наше "поруч Бога", напевно, варто, бо інакше навіщо ми все затівали.
avatar
0
290 miknech • 22:41, 18.09.2014 [Лінк на твір]
Сумний, як і повинно бути, вірш про передзим'я. От лиш "незвідана журба" не може бути "та". Бо та - це те, що ми знали чи бачили. А незвідана журба тому й незвідана, що нам не знана. Як на мене, то краще було б - "Й усюди лиш незвідана журба".
avatar
0
289 miknech • 22:34, 18.09.2014 [Лінк на твір]
Простота в поезії іноді вартує більше за надмірну вишуканість. Це про даний вірш. Чудово.
avatar
0
288 miknech • 22:31, 18.09.2014 [Лінк на твір]
Кохання в сучасних тонах - "ковтала тютюновий дим", "потер спітнілі руки". А колись було - "липневі спалахи в очах твоїх вишневих". Все минає, на жаль, і "твого цілунку присмак гіркуватий", залишається лиш "страшенно захотілося палити". Сказано ж - "все розбито вщент". Досить оригінально.
avatar
1
287 miknech • 22:24, 18.09.2014 [Лінк на твір]
Гарно, поетично й пісенно.
avatar
0
286 miknech • 00:34, 16.09.2014 [Лінк на твір]
Всім дякую за увагу.
avatar
0
285 miknech • 18:27, 13.09.2014 [Лінк на твір]
Дякую всім за увагу й розуміння.
avatar
0
284 miknech • 18:27, 13.09.2014 [Лінк на твір]
Вірш, пані Катерино, про цю війну, про цю - "Синє небо, наче прапор, майоріло".
avatar
0
283 miknech • 22:55, 10.09.2014 [Лінк на твір]
У природі все вертає на круги своя, і за осінню з часом прийде весна. А в житті - не так, table-6 осінь приходить раз і назавжди. Від того, певно, й сум.
avatar
0
282 miknech • 22:52, 10.09.2014 [Лінк на твір]
"І з ким українцям іти воювати..." Якби ж то тільки з ворогом, а то й зі своїми гетьманами, котрі, як безголові телепні, сотнями ложать наших козаків із-за своєї недоумкуватості, або й того гірше - по злому умислу. Дякую за вірш.
avatar
0
281 miknech • 22:49, 10.09.2014 [Лінк на твір]
Всі ми йдемо колись від когось - і йдуть від нас. І навіть як серце б'ється лунко, того одвічного відходу не спинити. Розлука - це наш одвічний сум і наше життя. Вірш короткий, а думок та й думок породжує. respect
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz